ЛАГОДИНСЬКИЙ Микола Гнатович

(21.10.1866—12.05.1919)

Правник, громадський і політичний діяч, доктор права (1899).

Народився в с. Доброводи у сім’ї священика. Навчався в гімназії в Тернополі й Золочеві. Закінчив правничий факультет Львівського університету (1890). Проходив адвокатське стажування в канцеляріях К.Левицького та М.Короля. Працював адвокатом у містечку Мацошин (нині село Жовківського р-ну Львівської обл.), від 1900 — у містечку Ділятин. У його канцелярії проходив адвокатську практику Іван Семанюк (письменник Марко Черемшина). Проявив себе вмілим оборонцем на судових процесах.

Був активним діячем українського громадського та політичного життя в Галичині. Від 1890 — член Української радикальної партії (згодом входив до її керівних органів, 1914—19 — голова партії). Разом з Л.Бачинським, Д.Вітовським, К.Трильовським та іншими утверджував передові ідеї в галицькому суспільстві, брав участь у розвитку сокільсько-січового руху «Сокіл», «Січ», в організації випуску та поширенні радикальної преси. Від квітня 1908 до грудня 1912 — скарбник Головного січового комітету Галичини. Заснував у Ділятині ощадно-кредитове товариство «Руська каса», очолював повітові філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Бесіда». Підтримував стосунки з І.Франком. 1903 був у Полтаві на відкритті пам’ятника І.Котляревському, відвідав могилу Т.Шевченка на Чернечій горі в Каневі.

1907 і 1911 обирався депутатом австрійського парламенту, очолював у ньому радикальну фракцію Українського парламентського клубу; водночас від 1913 — посол (депутат) Галицького крайового сейму. Під час Першої світової війни входив у Відні до Головної української ради (від травня 1915 — Загальна українська рада). У період Західноукраїнської Народної Республіки — член Української національної ради ЗУНР, суддя Польового суду Начальної команди Української Галицької армії.