ДОБРОВОДИ – так звучить офіційна назва одного з найбільших та найкрасивіших сіл Збаразького району. Під назвою Dobrowody згадується село у документах польського та австрійського періодів, хоча люди завжди вживали, та вживають зараз, назву Добриводи.
Перша письмова згадка про поселення «Добрая-вода» датована 9 липня 1463 року в документі «Про поділ маєтностей князів Збаразьких». Разом із ще 23-ма іншими селами і містечками наше село відійшло князю Семену, званому пізніше Колоденським.
За період з XIII по XVII ст. на Поділля і Волинь було вчинено більше 200 нападів татар і турків. Після одного з таких нападів, село було знищене повністю, а місцина на якій воно розміщувалось, стало називатись "Калашовка".
У 1655-му році татарська орда захопила місто Збараж і вчинила розправу над мешканцями, але під нашим селом була розгромлена військом українських козаків і московських стрільців. Згідно переказів, усіх загиблих у бою козаків жителі села поховали у брацькій могилі біля Зубової гори.
Згадуються Доброводи і у документах за 1658 рік, коли татари знову напали на Збараж та забрали у ясир багато його жителів.
Найстаршими, але нажаль німими свідками творення історії села Добриводи є церква св. Парасковії та млин, збудовані за австрійських часів у 90-их роках XVIII століття, при помочі дідича села Вінцента Покутинського. Церква до сьогодні вірою і правдою служить громаді села. А ось млин, простоявши два століття, переживши руйнування, пожежі, реконструкції, не витримує натиску варварів ХХІ століття.
Станом на 1830 рік у селі було більше 190 садиб, церква, млин, управа, панський маєток з фільварком та господарськими будівлями.
За весь період існування, село перебувало під владою поляків, литовців, австрійців, росіян. По його землях ходили турки, татари, французи, німці. Крім фізичного знищення ворогами, наші предки зазнали голод, холод, пожежі. Від нашестя хвороб у різні роки, люди помирали цілими сім’ями.
За даними 1903 р. у Доброводах проживало 1500 греко-католиків, 309 римо-католиків, 30 євреїв.
Літом 1903 року у селі засновано читальню «Просвіта», котре поміщалось тоді в хаті Івана Залеського, сина Якима.
У 1912 побудовано новий цегляний панський будинок.
В період першої світової війни Добриводи перебували в епіцентрі подій. Фронт то підходив, то відступав від села. Людей водили копати окопи, рубати ліс, розгортати дороги, а у селі стояли російські резерви.
Після приходу поляків, до села із заходу прибуло декілька сімей переселенців.
На початку 30-их років селяни купили величезний камінь та почали будівництво Народного Дому. Літом 1938 року він був посвячений в ім’я Володимира Великого.
У вересні 1939 року в село прийшла радянська влада. Весною наступного року засновано колгосп. Першим його головою став Петро Васильович Олійовський.
17 липня 1941 р. Добриводи окупували німці. Німецька влада протрималась до 7 березня 1944 року.
Вже в перші дні визволення в селі відновилось видобування каменю-черепашника. Спочатку вся робота проводилася ручними пилами. В 1951 році на лівому березі річки встановлено два німецьких та два російських парових котли, які виробляли електроенергію для одинадцяти каменерізальних комбайнів та освітлення села (інші села навіть ще не знали, що таке світло). З нашого каменю збудовані будинки у Києві, Житомирі, Чернігові, Одесі, Тернополі…
В кінці 50-х розпочалося будівництво тюрми. З 1961р. в кар’єрі почали працювати засуджені. Коли у березні 1964 чоловічу колонію реорганізували в жіночу, почався відбір жителів села на контрактну службу.
1954-64 рр. у селі збудовано 229 хат, сільмаг, продуктовий магазин, книгарню, лазню, буфет, комбінат побутового обслуговування.
1963-64 рр. село підключене до Добротвірської ЕС.
У 1972 році колгосп було укрупнено і перейменовано в господарство «Дружба». З лютого 1993 колгосп перестав існувати, а на його базі створено селянську спілку «Доброводи».
